ГАЗОВА ВІЙНА: У КОЖНОГО СВОЯ?

Що б там хто не казав, але в минулому місяці Віктор Федорович, мабуть вперше в житті, підписавши угоду з «Шелл», зробив перший вдалий крок на шляху здобуття незалежності від нахабного та підступного Путіна. І, що вражає, не тільки для себе особисто, але й для країни. Хоча, для країни він міг це зробити раніше, коли  був прем’єром під час президентства Віктора Ющенка. Саме тоді, під його керівництвом, Кабмін затвердивПравила користування тепловою енергією для населення (надалі Правила), а 28 вересня 2006 р. він власноруч підписав Розпорядження КМУ №502-р «Про переведення населених пунктів на опалення електроенергією». Перший документ надавав населенню право вибору постачальника тепла для обігріву житла, а другий передбачав заміну газу на електроенергію для його обігріву. Частина населення цими правами скористалась і в багатьох містах замінила централізоване опалення житла на індивідуальне, у т.ч. і електричне.
Електричне було запроваджене, зокрема, в багатоповерхівках Алчевська, під час ліквідації там аварії на теплових мережах, і отримало схвальну оцінку його мешканців.Однак не «злиплося» – підніжку Віктору Федоровичу підставили два його міністри. Міністр житлово-комунального господарства, своїм наказом (?!), всупереч чинним, затвердженим Постановою КМУ Правилам, освячених власним підписом Віктора Федоровича, заборонив відключати від централізованого опалення окремі квартири. А другий міністр – Юрій Бойко, який рівно за 1 місяць до виходу згаданого вище чинного і нині Розпорядження КМУ №502-р., 28 серпня 2006 р., наказом (?!)  Мінпаливенерго  затвердив нові Правила улаштування електроустановок (далі ПУЕ), які значно і, до речі, безпідставно не тільки ускладнили монтаж електричного опалення, але й (так само безпідставно) призвели до суттєвого зростання вартості його монтажу.

 

Окрім того, незважаючи на суттєву економічну вигоду для населення, суттєву перешкоду для виконання  Розпорядження №502-р створювали чинні і донині Правила приєднання (далі ПП), в яких якийсь ворог України унеможливив застосування пільгового тарифу на електроенергію для населення при відсутності проекту на електричне опалення. Впевнений, що згадана в ПП вимога безпідставна, бо монтаж сучасних вітчизняних систем електричного опалення, одних з кращих в світі, нічим ні складніший від монтажу звичайної системи електропостачання приватного будинку або квартири. Я особисто маю право це стверджувати, бо свого часу без проектів змонтував такі системи на понад як на 150 об'єктах в трьох областях України. Всі вони, змонтовані в 2004 - 2008 рр., успішно працюють і зараз. Та й сам я такою користуюсь з січня 2007 р., однак в 2013 р., через недолугі дії наших урядовців в 2012 р., зокрема НКРЕ, про що я згадаю далі окремо, змушений буду частково або навіть повністю від неї відмовиться. Так виглядає не вперше обіцяне нинішньою владою  покращення життя для моєї родини..

 

Запровадження в життя обох згаданих на початку цієї статті документів дозволяло за рахунок коштів населення за 1…3 роки зменшити споживання населенням газу для обігріву житла на 8…10 млрд. куб. м., адже потужності електроенергетики таку заміну дозволяли і дозволяють зараз. Коли підписувались ці документи, така заміна давала змогу протягом 1…3 років зменшити на 20…25% залежність від російського газу і заощадити майже 1,8 млрд. доларів на рік. На сьогодні, завдяки значному зростанню ціни на російський газ країна мала б можливість заощадити понад  4 млрд. доларів США. Якби згадане Розпорядження КМУ №502-р було запроваджено в життя, у керівника Нафтогазу не було б потреби підписувати ганебну угоду з Газпромом в січні 2009 р., а Миколі Яновичу Азарову через рік підписувати не менш ганебні Харківські угоди.

 

Другий шанс значно зменшити енергетичну залежність країни було втрачено в 2010 р. І причетна до цього та сама людина, про яку я згадував раніше – Юрій Бойко.Ні він особисто, ні його підлеглі не шукали реальних шляхів вирішення проблеми. Замість того, щоб зосередити зусилля для отримання газу з Азербайджану, про що у Януковича була особиста домовленість з президентом Алієвим, Микола Янович вів пустопорожні балачки з росіянами про знижку ціни на їхній газ. Складається враження, що навіть після початку будівництва Газпромом «Північного потоку» ніхто не глянув на карту і не побачив реальний та швидкий шлях отримання азербайджанського газу. Навіть після заяви грузинських урядовців, що Грузія готова стати транзитером газу. А мали б побачити – через море від Грузії до Криму по прямій всього 710 км! а від чорноморського узбережжя Грузії до азербайджанських нафтопромислів ще 800 км.

 

Все це було б вигідне не тільки Україні, а й Грузії та Азербайджану. Останній міг би самостійно фінансувати будівництво газопроводу територією Грузії, а його будівництво не потребувало іноземних кредитів. Україна мала і має  потужних виробників труб та компресорів, вони отримали б додаткові прибутки. Держава ж – додаткові надходження до Державного бюджету та бюджетів соціальних фондів, а промисловість – зниження цін на газ, що підвищило б її конкурентоздатність. Все згадане вище могло бути збудоване за 1…1,5 роки і за умови постачання 7 млрд. газу на рік могло окупитися не більш як за 2 роки.

 

Поки триватиме будівництво газогону з Азербайджану, варто вже сьогодні скасувати останню, датовану червнем 2012 р.,  Постанову НКРЕ, якою встановлена ціна на електроенергію для населення при місячному споживанні понад 800 кВт. год. 0,9578 грн./кВт. год., що дорожче ніж в США, Норвегії та Польщі. Для цього є всі підстави. Кілька років тому при ціні на електроенергію 0,2436 грн./кВт. год. вона не була збитковою. Та й при існуючій ціні на неї при щомісячному споживанні до 800 кВт. год. 0,3648 грн./кВт. год. вона безумовно не є збитковою. Зважаючи, що для побутових потреб двоє людей щомісяця споживають без опалення в середньому 150 кВт/год., то на опалення житла залишається всього 650 кВт/год.  З власного шестирічного досвіду знаю, що такого обсягу  електроенергії вистачає для обігріву не більш як двокімнатної квартири для освітлення якої застосовано економічні люмінісцентні лампи. Окрім того, житлова субсидія  надається на  споживання 375 куб. м природного газу щомісяця. Порівнявши встановлену нормативами розрахункову теплотворну здатність газу 8250 ккал/куб. м  з відомою з практики  теплотворною здатністю 1 кВт/год. електроенергії, яка складає 2400 ккал/кВт ми легко переконаємось або в некомпетентності фахівців НКРЕ, або в їх корумпованості. Третього не дано, бо:

 

8250 ккал/куб. м х 375 куб. м : 2400 ккал/кВт. год. = 1289 кВт. год.

 

Тобто, держава видає субсидію на об'єм газу, з якого можна отримати майже в два рази більше тепла, ніж з приблизно 650 кВт/год., які можна спожити по «звичайному тарифу» і які йдуть на обігрів. По суті, стимулюється споживання дорогого імпортного російського газу замість дешевої вітчизняної електроенергії. А так, як цей газ, значною мірою, на обігрів житла йде через централізовані системи опалення без лічильників, то ще й ніяк не заохочується утеплення своїх помешкань населенням – утеплюй, не утеплюй, а платити будеш по нормативах, явно завищених, до речі.

 

Тому, необхідно скасувати згадані вище вимоги ПП і стимулювати населення, як це робила Польща, хоча б пільговими кредитами, власними силами зменшувати теплові втрати житла. Навіть незаможні для цього гроші знайдуть, бо бачитимуть перспективу реального покращення власного життя.

 

На завершення трохи про галас навколо видобутку «нетрадиційних»  видів газу. Саме видів, бо їх щонайменше два – сланцевий та газ піщаників. Без сумніву, що цей галас чиниться з подачі та фінансової підтримки сусідньої «братньої» держави. Зважаючи на те, що вона при зменшенні залежності України від російського газу зазнає величезних економічних і, головне, політичних втрат, від Путіна і його команди варто чекати шаленого тиску. Для його послаблення необхідно вести серед населення широку роз’яснювальну роботу з одночасним створенням йому на прилеглих до місць видобутку територіях матеріальних вигід.

 

Одночасно, необхідно пояснити, що видобуток будь-яких корисних копалин, навіть піску та глини, має екологічні наслідки. Варто постійно пояснювати, що замінити нетрадиційний газ можливо або вугіллям або ураном, видобуток яких більш небезпечний для робочої сили і завдає довкіллю більшої шкоди. Відмова від видобутку цих видів газу довгі роки гарантує  злидні більшості населення, може призвести до втрати державності і перетворити українців на рабів олігархів «братньої» держави. І тоді ніхто їм не завадить, цим олігархам, для власного збагачення, видобувати нетрадиційні види газу на українській території з нехтуванням будь-яких екологічних норм. То може варто подбати про свою долю та долю своїх нащадків і позатуляти пельки найнятим на роботу сусідньою державою «захисникам» екології? 

Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація