БОРИСЛАВСЬКИЙ НАРОДНИЙ ТЕАТР ім. П.ТЕЛЮКА.

татр1Будь-яке життя,
зосереджене на     грошах – смерть.
Відродження – у безкорисливості.
Альберт Камю.

Забруднене повітря, забруднена вода, брудні вулиці, брудні вчинки, породжені брудними думками, – з усіх боків ми оточили себе понурою сіровизною і замість того, щоб шукати вихід із цього, шукаємо того, хто вкрав у нас сонце, і навіть не замислюємось, що воно просто відвернулось від нас, невдячних… Якщо би кожен щовечора ставив собі кілька запитань: «А що доброго я зробив за сьогоднішній день? Скільком людям протягнув руку допомоги? А до скількох був байдужим? Скільки подарував усмішок (не за щось, а просто так)?»

Світ мистецтва для сучасної людини залишається єдиним місцем, куди вона може втекти від банальної дійсності, а деколи й від себе самої, щоб очиститись від негативу, шар якого у наших душах щодня потовщується… А чи зауважили ви, що переосмислювати своє життя найлегше через призму вчинків інших людей, будучи не учасником подій, а спостерігачем за ними… І ось тут на допомогу приходить театр.

П'ятнадцять років тому у Бориславі почав відроджуватись народний театр, хоча, мабуть, правильніше сказати народився вдруге.

Адже режисер , Петро Телюк, розпочинав усе з нуля: займався пошуком матеріальної бази та підбором акторів. І 9 травня 2001 року відбулась прем’єра вистави «Лимерівна» за п’єсою Панаса Мирного, на яку прийшли 120 глядачів. Згодом відбулась прем’єра і для найменших мешканців міста – «Кіт у чоботях» за твором Шарля Перро, а відтак – «Украдене щастя» І. Франка, " Кайдашева сім'я " І.Нечуя-Левицького , " Господиня заїзду " Карло Ґольдоні , " Витівки шинкарки Феськи " В.Канівця та народними мотивами, " Дім Бернарди Альби " Ф. Г. Лорки , " Сватання на Гончарівці " Г.Квітки-Основ'яненка …

Оновленому складу театру у 2004 році присвоєно звання "Народного" (за постановку драми Івана Франка "Украдене щастя"). А 2009 року керівнику Петру Телюку вручено пам'ятну медаль "За вагомий внесок у розвиток міста Борислава"; групі акторів - грамоти і дипломи. Тепер бориславці мають можливість розвивати свої естетичні смаки. А якщо під час вистави озирнутись на глядачів у залі, можна помітити, як щирі емоції так і сяють у їхніх очах, а позитивна аура, яка лине від акторів, ніби заворожує публіку, - тоді стає зрозумілим, що на сцені по-справжньому творчі люди. Це й не дивно, бо Петро Михайлович Телюк працює лише з тими, у кого талант від Бога – саме такі люди є джерелом його натхнення. Серед акторів Бориславського народного театру не лише люди старшого віку, а й багато молоді, - і всі вони працюють лише на ентузіазмі, тому що театр вже став невід’ємною частиною їхнього життя.

Підбираючи акторський склад, режисер звертає особливу увагу на психофізичні дані людини, які, за словами Петра Михайловича, на 75% повинні збігатись із трактуванням образу режисером. І ще одним важливим чинником акторської долі є здатність на самопожертву, якої вимагає театр, як і будь-який інший вид мистецтва. Адже актори Бориславського театру не лише вчать ролі, а й власноруч займаються створенням декорацій для постановок, а їхній керівник весь час невтомно й наполегливо шукає кошти для оренди приміщення, придбання костюмів та можливості виїзду театру на гастролі за межі міста.

Поспілкувавшись з керівником Бориславського народного театру та з його акторами, складається враження, що через свою природну скромність вони й не усвідомлюють, наскільки великою для нашого міста і його мешканців є справа, яку вони роблять. Тож цінуймо, поки маємо… Нехай кожен із нас візьме до уваги слова французького письменника і філософа Альбера Камю : «Будь-яке життя, зосереджене на грошах – смерть. Відродження – у безкорисливості », - звісно, якщо ми єдині у прагненні відродитись.
  Невблаганна смерть вирвала з театру Петра Телюка.Не стало великого ентузіаста,закоханого в мистецтво.Але залишилися люди,які добре розуміли,що найкращим пам'ятником для пана Телюка стане творча робота колективу,нові вистави,нові здобутки і перемоги.
 Театр очолила Ольга Львівна Ридзанич.Вона згуртувала навколо себе колектив,який працює над новими постановками,шукає твори сучасних драматургів,щоб втілити їх на сцені.
 Про самодіяльних акторів можна розповідати годинами.Всі вони активні,працьовиті,залюблені в мистецтво ентузіасти.Зараз театр налічує понад 20 самодіяльних акторів, більшість з яких молодь. Театр носить почесне звання "народний". В репертуарі театру вистави, як українських драматургів, так і всесвітньо відомих майстрів театрального мистецтва. В даний час театр здійснює постановку п'єси Мольєра "Лікар мимоволі ". Театр є лауреатом багатьох обласних конкурсів а також є двічі переможцем Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва " Від Гепаніса до Борисфена" в місті Очакові.
 мельникАле розповідь не була б повною,якщо б обійти увагою теперішнього режисера театру Мельника Ігоря.Це справді талановита людина,для якої театр,музика є сенсом життя.Жоден концерт, жоден урочистий захід у місті не обходиться без участі пана Ігоря.Дуже багато зробила ця людина,щоб світився вогник у міському Палаці культури,щоб ніколи не згасало в людській душі відчуття прекрасного і величного.

Режисер театру - заслужений артист естрадного мистецтва України  Ігор Мельник.

 

 

Лариса Курако,Галина Конечна

 

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація