З ПРИВОДУ ПОЗИЦІЇ ПОЛЯКІВ ПО "ВОЛИНСЬКІЙ РІЗНІ".

ВІЙНАБагато українців обурила резолюція сейму Польщі визнати події на Волині "геноцидом". Логічне завершення починань Кремля. Нагадаю, що останні 10 років цю тему розганяли саме в РФ, а згодом регіонали в Україні. Навіть безграмотні та клінічні ідіоти під біло-синіми прапорами волали про "валинскую рєзню". Навіть Царьов підкувався у топ-темі вірних путінців.

Однак, я переконаний, що ця ситуація - результат провальної політики українських дипломатів. Видиво знищення польської еліти під Смоленськом.

Вірніше - результат відсутності роботи у цій сфері. На низовому та середньому рівнях між поляками та українцями ще під час Майдану виникли потужні зв'язки, сотні поляків допомагали нам, висвітлюючи правду у європейських ЗМІ, збирали кошти, передавали матеріальну допомогу, лікували поранених бійців. А на рівні керівництва держави та дипломатії ми не побачили такої роботи. (якщо хтось розповість про неї - радо візьмусь за дослідження).

Щодо самих поляків - мушу зазначити, що серед них надзвичайно поширені великопольські шовіністичні настрої. За даними соцопитувань, близько третини громадян Республіки Польща досі марять відновленням Жечі Посполітой од можа до можа. Усі вони не розуміють, що така ситуація, яка сталася в середині 14 століття вже не повториться, і поглинати українські землі шмат за шматом вже не вдасться. Українсько-польські відносини майбутнього можливі лише у формі рівноправного партнерства, федерації, конфедереації, але ніяк не "повернення земель" по Дніпро і Чорне море.

Такий союз має усі перспективи для утворення, і це чудово розуміють деякі польські політики. Наша спільна Унія може стати центром притягування інших країн - Балтики, Скандинавії, Білорусі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Сербії, Хорватії та інших. Але, лише на умовах рівноправного партнерства.

Між нами було чимало воєн. Однак, починаючи з середини 14 ст. ми, українці, вели оборонні або визвольні війни. І джерелом ненависті у цих війнах виступав в першу чергу польський шовінізм. Так, під час "Луцької війни" 1431 року поляки несподівано оточили Луцький замок. Містяни вирішили послати для замирення місцевого ксьондза, який як одновірець мав би схилити польську армію до припинення грабунків та спалення передмість. Однак, польська шляхта роздягнула догола священика, заявивши, що "русин -схизматик, і не може правильно сповідувати віру". І вчинили над ним наругу. Тобто, питання шовінізму постало ще у ті часи. І через це чимало земель Русі не бажали підкорятися Кракову. У результаті, Московський улус почав схиляти на свою сторону наших князів. Цей приклад - чудова наука того, як поляки діяли на українських теренах.

Упордовж усієї історії Жечі Посполітой нас намагалися полонізувати і перетворити цивільне населення на рабів. у ХХ ст. Нагадаємо, що упродовж 1918-1921 рр. еліта Польщі чимало разів "кидала" українців. І зараз поляки, які паплюжать могили воїнів УНР забувають, що саме ця армія вберегла Варшаву від більшовицької окупації - під час битви за столицю Польщі українська армія захищала фронт від Карпат до Львова, і завдяки їм червона орда не змогла завдати удару з півдня.

Також сусіди-поляки, які говорять про "геноцид" на Волині, забувають про такі слова, як Береза Картузька, "пацифікація", лінію Керзона та "операція Вісла". Що це було? Не геноцид? Окрім того, хочу нагадати, що на Волині абсолютна більшість населення була українцями, а поляки нещодавно "колонізовували" край. Не ми йшли до вас у Великопольщу або Мазовію, і не ми вчиняли напади на мирне населення. Втім, нехай правду про ті страшні події розкривають історики. Адекватних колег там також вистачає. Нагадаю, саме польські історики довели, що московська істерика про "галіцкій вєночєк" - це фейк, створений у кабінетах НКВД-КГБ.

Попри те, що між нами століттями тривала ворожнеча, нам доведеться шукати шляхів примирення. Перед спільними ворогами.

Знищення Путіним(Московією)польської еліти під Смоленськом:

А ними є не лише Москва. Це розумів і наш Пророк Тарас Шевченко. 1847 року він написав у засланні у Казахстані звернення до братів-поляків, які, може бути, одумаються:

Полякам

Ще як були ми козаками, 

А унії не чуть було, 

Отам-то весело жилось! 

Братались з вольними ляхами, 

Пишались вольними степами, 

В садах кохалися, цвіли, 

Неначе лілії, дівчата. 

Пишалася синами мати, 

Синами вольними... Росли, 

Росли сини і веселили 

Старії скорбнії літа... 

Аж поки іменем Христа 

Прийшли ксьондзи і запалили 

Наш тихий рай. І розлили 

Широке море сльоз і крові, 

А сирот іменем Христовим 

Замордували, розп'яли. 

Поникли голови козачі, 

Неначе стоптана трава. 

Украйна плаче, стогне-плаче! 

За головою голова 

Додолу пада. Кат лютує, 

А ксьондз скаженим язиком 

Кричить: “Te deum! алілуя!..”

Отак-то, ляше, друже, брате! 

Неситії ксьондзи, магнати 

Нас порізнили, розвели, 

А ми б і досі так жили. 

Подай же руку козакові 

І серце чистеє подай! 

І знову іменем Христовим 

Ми оновим наш тихий рай.

[Після 22 червня 1847, 

Орська кріпость — 1850, Оренбург]

 

Сергій Вакула

Коментарі:

Коментарі  

0 #1 Олег Oleg 24.07.2016, 21:09
Річ Посполита не була польською державою а це був союз трьох держав України Литви і Польші - прототип ЄС. Поляки назву вкрали собі як і московити назву Русь.
Цитата

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація