ВОЛОДИМИР МИЛЕНКО:ЧОМУ ПОРОШЕНКО ЗАГОВОРИВ ПРО "МОСКОВІЮ".

КАРТАЗ учорашнього виступу Порошенка багато хто виловив сказане ним “Московія” – не “Росія”, а саме “Московія” – як назву сусідньої країни. Здивування, радість, захоплення. А я от ніскілечки не здивувався.

Бо я ще 2014-го року говорив про це. І не тільки про це – а й, наприклад, про майбутній розпад Московії. Ні, я ніякий не Нострадамус – хоча певні речі, які я прогнозував, збулися або почали збуватися. Тут справа в іншому. Я говорив про те, що це – ідея. Це – мрія. Це та реальність, яка має бути. 

Скажімо, про “Московію” я заговорив тоді, коли народ вчергове обурився московитській фразі “на Украине”. То я сказав, що це їхня мова, і хай вони що хочуть, те й роблять. А у нас було б непогано повернути їхній країні історичну назву – бо чого, питається, ми й досі послуговуємося вкраденою у нас самих вивіскою?

І після цього я стараюся “сповідувати те, що проповідую” – тобто послідовно вживати замість “Росія” “Московія”. Чому? Та тому, що саме так усе й починається. З однієї маленької людини. З десяти маленьких людей. А потім ідея розростається, розростається, виходить на наступний рівень, коли її уже не можуть не помічати сильні світу цього – скажімо, топ-блогери, ЗМІ, чиновники. Коли таких маленьких людей назбирається багато, їх ідея починає тиснути на відповідні структури – і вони або будуть ігнорувати, закінчивши, як Янукович, або подумають і цю ідею очолять.

Ні, я не говорю про те, що ідея з “Московією” почалася з мене. Я навіть не перший, хто цю ідею озвучив і почав пропагувати. Я говорю про те, що, як ми побачили, вона, ця ідея, вийшла на новий рівень. Тобто все відбувається так, як і має відбуватися – з низів до верхів. Я більш ніж упевнений, що “Московію” Порошенко, а радше його команда – Цеголко там чи хто – витягли із соцмереж. Тобто вона стала настільки помітною, що це вже не ігнорує і влада. Отак все степ бай степ дійде і до реальної зміни в мові. (Звісно, тут треба робити поправку на те, що структури, які мали б цим займатися, або мертві, або в совковому коматозі – історія з правописною комісією це підтверджує, – але якщо навіть їжак то такий птах, який летить, коли його копнути…)

І з розпадом Московії та сама історія. 2 роки тому про це заїкалися лише такі божевільні, як я. Зараз вже з’являються серйозні статті, коментарі на тему “Що робити, якщо…” і навіть “Що робити, коли…” (між цими двома фразами є серйозна різниця). Звісно, тут ситуація інша – і від самої ідеї Московія не розвалиться. Але! Згадайте 1 серпня (!) 1991-го року, коли Джордж Буш в Київі агітував за збереження СРСР. Пройшов місяць – і проголошення незалежності УРСР стало і для нього теж шоком. Просто далі вже не було куди діватися – але все одно світ чекав результатів референдуму, коли остаточно стало зрозуміло, що незалежна Україна це реальність, і її треба визнавати.

Так от я про те, що ідея розпаду Московії потрібна для того, аби готувати світ до цієї події. Щоб новий президент США не агітував десь в Сибіру за збереження цієї країни – а уже був готовий до змін на політичній мапі світу. І весь світ – був готовий. Світ має спочатку почути цю ідею, переварити її, звикнути до неї, що вона стала “фактом в режимі очікування”, як говорить один мій друг. І тоді сам факт розпаду вже не викличе такої бушівської реакції – бо всі уже будуть підготовлені до цього.

Одним словом, озвучуйте свої бажання, пропагуйте їх, розповсюджуйте. І рано чи пізно ідея стане реальністю. От я, наприклад, вже не раз писав і говорив про свою ідею щодо майбутнього декомунізованих місць Запоріжжя – і буду робити це іще й іще. Наприклад, ось так – Що має стояти на місці Леніна і Дзержинського.

Буквально днями побачив в коментах (не у себе на сторінці) мою ідею, озвучену зовсім іншою людиною. І це прекрасно. Значить, хтось думає так, як і я. Або це моя ідея пішла в народ. І чим більше нас ставатиме – тим складніше владі буде нас ігнорувати. Два Майдани вже б мали навчити цій простій істині.

За маленьким шматочках загальної картини, складається враження про те, що на наших очах почалося якщо не «мочіння» Путіна в його ж сортирі, то принаймні відчинилися двері в нього і далі вже буде саме «мочіння».

Перший маленький шматочок картинки пов'язаний з галасливою епопеєю, по якому наш антимонопольний комітет оштрафував «Газпром» на 86 млрд. грн. Насправді, з юридичної точки зору, ця дія виглядає дуже сумнівною, але представники «Газпрому», оскаржили штраф в господарських судах всіх трьох інстанцій і  отримали повну поразку. Але АМК на цьому не зупинився і попереджає «Газпром» про необхідність узгодити з ним всі плани будівництва газопроводу «Північний потік - 2» по дну Балтійського моря. Взагалі-то і цю вимогу навряд чи можна назвати бездоганною, з точки зору юриспруденції. Всі розуміють, що почалася велика гра політичного характеру.

Тут слід врахувати те, що великі політичні ігри, і навіть наступні війни, завжди починалися з подачі Газпрому. 2008 року  Грузинська війна  була спрямована на зупинку проекту прокладки газової труби з Азербайджану, через Грузію і Туреччину в Європу. Сирійська війна спрямована на запобігання будівництва газопроводу з Катару, через Сирію до Туреччини і далі-до Європи. Тобто, саме Газпром завжди йшов на загострення. Україна це відчула на своєму досвіді, коли по команді з кремля перекривався газопровід в Європу.

Тепер ситуація змінилася кардинально. Україна пішла в атаку і робить це найболючішим чином для Росії. Суди України зафіксували правильність визначення, яке використовував антимонопольний комітет. Хоче того Москва чи ні, але на «Газпром» поставлено тавро монополіста, який зловживає своїм становищем. Це - важка репутаційна втрата, яку важко оцінити грошима.

Концерн працює на Європу, а там репутація порядного і надійного партнера, коштує дуже дорого. Північні потоки, які Москва намагається тягнути до Німеччини, розраховані на те, що там скуплено досить політичних і державних діячів, які готові забезпечити репутацію Газпрому. На це витрачено астрономічні суми і це поки працює. Але як тільки застовпити визначення, вперше прямо дане АМКУ, то ситуація стане зовсім іншою і від Газпрому почнуть сторонитися як чорт від ладану. Ми зробили перший крок, а Європа зробить наступні дії. А зробить вона це обов'язково, бо Україна вже підняла прапор загальноєвропейської боротьби. Без повної підтримки Європи, ми не змогли б собі дозволити таких різких дій. Досить згадати, що завдяки нашим європейським партнерам, ми перестали закуповувати російський газ. Справа навіть не в тому, що ми отримуємо газ з Європи, а в тому, що частина газу ми купуємо за європейські гроші, а там є умова, на чий саме газ ми можемо їх витратити. Так ось, Газпрому в цьому списку - немає.

Всім відомо, що Газпром є однією з найглибших кишень Путіна і управляється він в ручному режимі прямо з путінського бункера. З його ж допомогою до Європи впорскується корупція і інша погань. Так що ця компанія - довгі руки Путіна і ми по ним стали наносити потужні удари. П'ять років тому про це навіть подумати було страшно. Тепер же очевидно, що рішення вже прийнято і почалося витравлювання всього, що пов'язано з Путіним. Навіть російська преса реагує на ці події не в своєму стилі. Раніше це був би суцільний потік свідомості, погроз і іншого. Фокус в тому, що Москві вже нічим нам загрожувати і ми, на відміну від інших країн Європи, пішли в авангарді здорових сил, що винищують цю погань в саме її хворе місце.

по морді

Наростаючий тиск на Газпром - легка, хоч і хвороблива увертюра. Найцікавіше розгортається прямо зараз. ГПУ виклала частину матеріалів кримінального провадження в відношення президента РФ Путіна, його помічника Глазьєва, міноборони Шойгу і інших вищих посадових осіб, загальною кількістю в 18 голів.

На перший погляд цей захід може здатися безглуздим, але не варто поспішати. За нашим законодавством і нормами міжнародного права, злочин, скоєний на території держави, розслідуються його відповідними органами. Причому, громадянство злочинця не має значення, важливо - місце скоєння злочину.

Зрозуміло, що наш спецназ не заарештує Путіна та іншу братву у них в Кремлі, але це вже не має значення, а важливо кримінальне провадження, в рамках якого проводиться цілий комплекс слідчих заходів, результати яких будуть мати зовсім іншу вагу, ніж повідомлення в пресі.

Наскільки можна зрозуміти, слідство йде вже не перший день і в його розпорядженні вже є цілий набір речових доказів, які викривають фігурантів у скоєнні особливо тяжких військових злочинів. Як відомо, відповідальність за ці злочини не має строків давності і викритий в них, отримує розкішну мішень на власній потилиці.

Але тут треба розуміти ще один момент, українські слідчі органи ведуть збір, фіксацію і класифікацію доказів, які будучи отримані належним шляхом і пройшли встановлену процесуальну перевірку, своєю сукупністю створюють базу для передачі всієї зібраної краси в міжнародний трибунал. Пам'ятається, багато сміялися над цим судовим органом, але з часом, сміху ставало все менше і тепер його не чути зовсім.

Коротше кажучи, з Путіна знято «табу» і тепер його і його оточення, документують по повній програмі, і не тільки в Україні. Ми збираємо докази найкривавіших злочинів Путіна і його подільників.

Нещодавно в Мережу пішли витоку деяких шматків аудіозаписів розмов помічника Путіна Глазьєва, з іншими подільниками. Ясно, що самі соковиті і смачні шматки не стануть надбанням публіки до суду. Але і те, що пішло - чітко показує, що це був за референдум в Криму і як намагалися зліпити «Новоросію». Як повідомляють з ГПУ, вже проведені відповідні експертизи по встановленню приналежності ключових голосів записів. Тобто, мови вже процесуально приліплені до певних прізвищ.

Що характерно, частина розмов ведеться всередині РФ, по каналах зв'язку російських операторів. Наприклад, розмова Глазьєва Затуліна відбувався на території РФ, де у спецслужб України немає можливостей перехоплення фіксації цих переговорів. Це означає, що ці, і більш шикарні переговори, зафіксовані спецслужбами самої РФ і навмисно передані в розпорядження слідства України.

Тобто, Путіна і Ко вже активно мочать свої ж. До речі, це - не перший випадок такого зливу. Досить згадати весну-літо 2015 року, коли РФ розгортала ударні угруповання на кордоні з Україною для широкомасштабного вторгнення. Напередодні цього заходу, в Україні пішли оперативні плани наступу, з усіма викладками по силам і засобам, напрямками ударів і хронометражу дій. Все це миттєво пішло в Вашингтон, а потім і викладено на загальний огляд. Тоді ці дані були використані для захисту, а тепер характер даних, і наша на них реакція, змінилися. Україна переходить до активних дій і відразу по декількох напрямках, які росіяни вважали неважливими, але які на Заході грають зовсім нищівну роль.

Створюється враження, що Україна перетворилася на вістря списа, яке протикає  злісну тварюку в саме серце. Вістря тому, що ми опинилися найсильнішими і твердими, а ще тому, що нас Москві вже нічим лякати. Коротше кажучи, ситуація починає вимальовуватися як в романі Тарас Бульба: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю».

 

 

 

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація