КРАЩЕ ВМІТИ РОЗРАХОВУВАТИ ТІЛЬКИ НА СЕБЕ...І ЗНОВУ ПРО ФІЛЬМ"ВОЛИНЬ"..

ВОЛИНЬ"Відтепер розвиток демократичної суб'єктності не пов'язаний з добросусідством (раніше це сталося в польсько-литовських і польсько-німецьких стосунках, хоч і в різних контекстах) і Україна та Польща мусять знаходити нову формулу порозуміння.

Складність знаходження такої формули та нестійкість можливого результату може спонукати українську сторону перестати рораховувати на дружню підтримку Польщі, перенісши її з стратегічного порядку в факультативний.

 Варшава не змогла стати фасилітатором українсько-німецького діалогу, є співучасником танення вишеградського процесу, втрачає вплив у Брюсселі, вкорінюється у своїх домашніх питаннях з Лондоном, щораз слабше чутна в Вашингтоні. Для Києва це черговий сигнал про те, що треба вчитись користуватись з прихильності, але краще вміти розраховувати тільки на себе"

Про фільм "Волинь", який показують у Польщі.

Доки в Варшаві - подивився "Wołyń" Войцеха Смажовського. На той самий сеанс пішли ще з десяток учасників конференції з української сторони, тому, припускаю, в стрічці буде ще багато відгуків. Зосереджусь на своїх кількох міркуваннях, не претендуючи ані на цілісність, ані на вичерпність.

Фільм як художній твір є продуктом суб'єктивним, не мусить відображати історичну правду чи бути політично збалансованим. Картина добре знята і змонтована, чудова гра акторів, хоч і рясніє дуже відвертими сценами насильства, які загалом в стилі режисера.

1) На мою думку "Wołyń" є продовженням конструювання контрольованого образу минулого, яке середовище PiS почало ще раніше інвестиціями в музеї, в першу чергу, Музею Варшавського повстання. Ці "наративи" мають більше політтехнологічний, ніж освітній інтерес чи, наприклад, залагоджують суспільний діалог або злагоду всередині Польщі. Вони популяризують нові сенси і несуть їх (в обхід і часто всупереч експертній думці) в широкі маси, які далі реагують підтримкою правих популістів.

Фактично, це кінець спробі порозумітися на засадах Гедройця, Куроня і пост-безпековому дискурсі, що ставить гідність, права людини, свободи та демократію в центр уваги. Повернення назад буде складне (якщо взагалі можливе!), бо розбита віра в те, що по мірі розвитку в обох країнах взаємне порозуміння мусить тільки посилюватись і вкорінюватись. Відтепер розвиток демократичної суб'єктності не пов'язаний з добросусідством (раніше це сталося в польсько-литовських і польсько-німецьких стосунках, хоч і в різних контекстах) і Україна та Польща мусять знаходити нову формулу порозуміння.

Складність знаходження такої формули та нестійкість можливого результату може спонукати українську сторону перестати рораховувати на дружню підтримку Польщі, перенісши її з стратегічного порядку в факультативний. Варшава не змогла стати фасилітатором українсько-німецького діалогу, є співучасником танення вишеградського процесу, втрачає вплив у Брюсселі, вкорінюється у своїх домашніх питаннях з Лондоном, щораз слабше чутна в Вашингтоні. Для Києва це черговий сигнал про те, що треба вчитись користуватись з прихильності, але краще вміти розраховувати тільки на себе.

2) Не менш важливий внутрішній бік. "Отруєння історією", яке сталось у Польщі, є своєрідним, але не цілковито унікальним. Ризик того, що українське суспільство захоче відтворити популістську частину польського шляху є високим. Цей фільм, як і реакція на нього покажуть в Україні, до яких наслідків може призвести наманання загнати історію в "одностайне сприйняття", відвівши собі комфортну роль жертви.

Власне, припускаю, що запит на подібне трактування Чорнобиля, Майдану, незалежності та російсько-української війни вже є. І будуть ті, хто на цей попит відповість пропозицією. Навіть більше - через війну і запит на більшу чорнобілість за останні два роки Україна і культурно, і інституційно зробила кроки до того, щоб повторити польські помилки.

3) Розсинхронізація сприйняття як загальної картини змін в Україні, так і її елементів (наприклад, гасло "слава Україні" після фільму "Wołyń" у Польщі складно сприймати як вітання багатомовної розмаїтої нової України, а не вигук агресивних націоналістів) ускладнить роботу тим, хто і далі працюватиме на зближення і порозуміння. Україна різна, Польща не така. Звичні [для нас] форми набули [в Польщі] унікальних місцевих сенсів і переконати когось в чомусь буде складніше. Боюсь, що дискурс порозуміння відкинутий на роки назад.

4) Вважаю, що фільм, хоч і сприйматиметься як антиукраїнський, але немає сенсу обмежувати його показ в Україні. Це - одні із барв, якими частина ближнього світу фактично розмальовує українські контури. З цим треба жити і на добре, і на зле. І це теж частина дорослості. Без паніки: "молода Україна" часами дуже достойно тримає удари, яких по ній свідомо чи ні завдає "стара Європа." Це одне з таких випробувань. Реакція або даватиме Україні чимраз більшу моральну силу там, де ми ще вчора самі хотіли її позичити, або навпаки, підкреслюватиме слабкість і юність наших амбіцій.

Посилання на на інші відгуки поширюватиму як вони з'являтимуться:

https://www.facebook.com/oleksiy.panych/posts/1081206885330521

Про фільм "Волинь", який показують у Польщі.

Доки в Варшаві - подивився "Wołyń" Войцеха Смажовського. На той самий сеанс пішли ще з десяток учасників конференції з української сторони, тому, припускаю, в стрічці буде ще багато відгуків. Зосереджусь на своїх кількох міркуваннях, не претендуючи ані на цілісність, ані на вичерпність.

Фільм як художній твір є продуктом суб'єктивним, не мусить відображати історичну правду чи бути політично збалансованим. Картина добре знята і змон...

Читати далі
Світлина від Євген Глібовицький.
Подобається
 
Коментувати
Коментарі
 
Євген Глібовицький Важлива думка Oleksiy Panych: фільм показує, що під польським правлінням українці безпечні, під російським чи німецьким пануванням теж ок, а от самі по собі - є загрозою, тобто він фактично підважує ідею незалежності України.
Oleksandr Zinchenko Генеку, дякую за ці слова! Хоча для мене пункт 3 та 4 були очевидними з літа 2014 року, про що я не полінувався написати аналітику для МЗС та АП. Шкода, що той прогноз збувається повністю.
Yuriy Opoka Тепер Ви переглянете тезу, що говорили на дискусії в Баторія, про те, що в нас була прекрасна нагода шукати нові грані і можливості нових викликів і ідентичностей? Все це можна шукати, якщо протилежна сторона не окопалася негативними історичними стереотипами, відтак лишивши вибір або про історію, або більше нема про що. Це біда, але реальність.
Євген Глібовицький навпаки. ми згаяли купу часу на опис ситуації, замість пошук шляхів виходу. (лишаю за Вами неточність суті сказаного мною). другий день продемонстрував як комфортно дискусія опустилась з експертного рівня на рівень публіцистичний. представники фонду казали мені, що таким форматом хотіли показати українській стороні розклад сил. можливо в цьому справді була якась потреба, але я б волів рухатись далі
Aleksandr Baldyniuk Ніхто, крім нас. Це дуже важлива теза, хоча народу всовують часто інше різні пономарі

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація