13поверхДавайте порівняємо два фільми: Матрицю та 13-ий поверх, і обговоримо це.

Чого мені не вистачало в Матриці - так це ствердження того, що той реальний справжній світ був теж уявним стосовно деякого іншого більш справжнього світу.

Саме це я знайшов у фільмі, який нині подивився разом з філософами. Отож, в цьому плані можна стверджувати, що фільм 13-тий поверх пішов далі за матрицю, показавши два вкладення світів: переломним моментом фільму, кульмінацією є той момент, коли головний герой розуміє, що той реальний світ, в якому вони придумали симуляцію, насправді є уявним стосовно деякого іншого світу.

Хоча, як математик, мушу ствердити, що я все ще не бачив такого фільму, тобто, очікую на фільм, в якому буде зображена безконечна вкладеність світів....

В обох фільмах опосередковано стверджується лозунг "Не знання - блаженство". У Матриці цей лозунг стверджується від імені персонажа Сайфера, а в 13-тому районі це, здається, взагалі був епіграф фільму.

Це неначе висновок із сократівського "Я знаю, що я нічого не знаю". Чим більше я знаю, тим більше я знаю, чого я не знаю. Відповідно, чим менше я знаю, тим я щасливіший, якщо для мене щастя вимірюється тим, наскільки мало я не знаю.

На хлопський розум, будеш багато знати - скоро сивим станеш. Не бери дурного в голову, а важкого в руки. Менше знаєш - ліпше спиш, і подібні. Не заповнюйте мозок зайвою інформацією.

Як Сайфер казав, якби Морфей йому розповів, куди він його приведе, і яку кашу змушуватиме їсти, то він би засунув червону пілюлю йому подалі.

Або як люди казали з віртуального світу. Йдіть звідси, і більше не повертайтеся до нас, і не втручайтеся у наші справи.

Що є різного. Ну, знову ж таки, повертаючись до порівняння кількості вкладеності світів, хочу зауважити ще один факт.

У 13-тому поверсі закладений принцип Конфуція, не роби іншим того, чого не хочеш, щоб зробили тобі. Тобто, інакше кажучи, щоб зрозуміти якусь людину, стань на її місце, залізь в її шкуру.

Тобто, люди створили віртуальний світ, і тішилися з того, не задумуючись про те, як живеться тим людям у віртуальному світі, і що з ними станеться, якщо вони дізнаються про віртуальність їхнього світу.

Тішилися, тішилися з того, аж поки вони не збагнули раптом, що самі вони такі самі, і так само живуть у віртуальному світі.

У матриці це відсутнє.

В принципі, багато дітей і підлітків, ну і колишніх дітей чи колишніх підлітків, мабуть, бавилися у своєму житті чи в ляльки, чи в Сімси, створювали віртуальні реальності.

Тому цілком логічно можна припустити, що з розвитком цих забавок ми зможемо створити цілі віртуальні колонії. Але тоді виникає питання, чи ми самі не живемо у віртуальній колонії, а якщо так, то який вона має формат - як у матриці, чи як у 13-тому поверсі, чи ще якийсь інший.

Якщо в мене будуть ще якісь думки з цього приводу, я їх потім додам...

Богдан Довгань

Фільм 13 - й поверх можна дивитися тут.

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація