МИ САМОДОСТАТНІ.В ЦЬОМУ НАША СИЛА І НАША СЛАБІСТЬ.

УКРНам не потрібні Європа з Америкою. Тим паче Московія.

Нас обдурили і ми там шукаємо своє. Втрачене та вкрадене.

Європейський достаток виростає з традицій самоврядування, притаманних українським громадам з прадавніх часів. Американський успіх – з вільних людей, якими славилась Україна. Навіть московський “цар-батюшка” – це наш генномодифікований отаман, козакам батько та погибель ворогам…

Ми самодостатні. В цьому наша сила й наша слабість. 

Ми можемо обійтися без усіх, а всі навколо захланно зазіхають на землю, котра сама годує (та стараються знищити нашу українську мову.адм.)

Нам потрібен тільки наш Рай, а орди чужинців намагаються нас з нього прогнати. Нам не потрібно чужого, а у нас століттями забирають наше.

Ми опинилися на перехресті світів. Розніженій, ситій Європі, яку заполонили чужинці, необхідна наша свіжа кров, міцні руки та світлі голови. Отруєним імперською заразою росіянам, потрібне наше прагнення волі, до котрої загадкова “русская душа” хилиться більше ніж до батюшки з феесбешною ксівою на серці.

Натомість, “захід” використовує нас як ресурс, а безродний московит краде історію та територію, перетворюючись у Авеля, котрий убиває Каїна.

Нас стало мало, як перед Другою світовою, а з нас уже починають Третю.

Вільні в душі, ми раби у своїй свідомості. Наївні, обдурені й обкрадені, щоразу вибираємо над собою нікчемність, котра відпрацьовує чужі гроші на нашу погибель.

Стаємо навколішки перед загиблими воїнами і ладні цілувати руку статусному хруню, пхаючи в неї хабара за те, що нам і так належне…

Наш казковий Всесвіт перетворюється в божевільню. Ми стаємо вільні від християнського Бога й підневільні дияволу. Наші давні Боги сплять у камені, відьми повставляли силіконові цицьки, закинули мітли й подалися тілом заробляти на шмаття. Мольфари з Характерниками зачаїлися й блукають Маревами, або топлять горілкою біль та розум. Мавки поховалися в дуплах дерев і їх, разом з ними, вагонами, вивозять за кордон, ув’язнюючи в лакованих трунах. Русалки наковталися нечистот і впали в летаргічний сон – їм сняться принци, розстріляні в степах Донбасу.

Одні вовкулаки переодяглися в “бріоні” та ховаються від сонця в броньованих лімузинах з тонованими шибами…

Ми задихаємося в корках кам’яних джунглів, збиваючись до купи отарами загублених овець. Ми чужі один одному і малюємо себе кращих у віртуальному світі, під пильним всевидячим оком чужинців. Ми щодня йдемо заробляти гроші, не вирощуючи, не виробляючи, не витворяючи.

Нам платять лише за те, що повільно вбиваємо самі себе…

Звідсіля підсвідома лють сусідів, які шукають у нас корінь своїх бід, бо не знаходять розради.

Ми зачаровані й закляті, политі мертвою водою, зурочені на смерть.

І ми невмирущі, як та Земля, що породила нас…

http://yurko.info

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація