ЩОБ НЕ ЗАБУТИ,ЩОБ НЕ ПРОБАЧИТИ.ЩОБ ПЕРЕДАТИ ІНШИМ.....

хата"- Ой, то ж рушник! Вам не шкода таким витирати посуд?.. Така дрібна вишивка, і стара, то ще, мабуть, Ваша мама його вишивала?..

- А чого його жаліть?.. Я коли маленькою з батьками з Орловської області сюди приїхала, тут полно того було: скатерті, полотенца, занавєскі... То вже всьо попортилося, мало шо осталось... "

То був 98 рік. Я працювала директором Народного дому в одному з містечок Донеччини. Тоді проводилось багато роботи в рамках програми "Схід і Захід разом"...

Одна з моїх співробітниць запросила мене в гості до своєї мами в село. Мені все було цікаво і я радо погодилась... 

Ми приїхали до хатини з низькою стелею, невеликими вікнами, свіжо- вибіленої і розмвльованої біля вікон. Мама коліжанки мала біля 70 років, була привітною, гостинною, спілкувалась мовою, в якій нерозривно співіснували українські і російські слова. 

Посиділи за столом, поспілкувались. Коли господиня почала мити посуд, я зголосилась чимось їй допомогти, і мені запропонували витирати мите начиння насухо. Для цього мені дали відріз вже старенького льону, коли я його розгорнула, то побачила, що це частина вишитого рушника... 

- Ой, то ж рушник! Вам не шкода таким витирати посуд?.. Така дрібна вишивка, і стара, то ще, мабуть, Ваша мама його вишивала?..

- А чого його жаліть?.. Я коли маленькою з батьками з Орловської області сюди приїхала, тут полно того було: скатерті, полотенца, занавєскі... То вже всьо попортилося, мало шо осталось... 

... Моя свідомість гальмувала, як колесо в піску... Розуміння того, ХТО вишивав той рушник, змішало в собі воєдино жах, страх, біль, обурення, розпач і ввело мене в стан ступору. Той рушник пік руки, його хотілось покласти, бо святинь руками не торкають, і водночас обійняти, як живу особу... Нема слів, щоб описати ними мій стан в той час... 

Я знайшла 100 причин, щоб в той же вечір поїхати з села, залишатись там на ніч було вище моїх сил... 

От так життя дало мені доторкнутись до тих, кого прирекли на страшну мученицьку смерть. Для чого?.. Напевно, щоб краще розуміти. Щоб не забути. Щоб не пробачити. Щоб передати іншим............................................

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація