АПОСТОЛИ ПРОСВІТИ МАЮТЬ ПІТИ "В НАРОД".

ТВТі, хто вперто не помічають, як "переможці Революції Гідності" знищують країну й просирають державу - це падлюки чи зомбовані ідіоти?

Коли "щирі патріоти" ладні лизати провладні зади, бо "путін нападе" - це пороблено, чи просто гроші не пахнуть?

Коли ті, хто фейсбучно ненавидять нинішніх мародерів-клептократів, закликають до революції але не кажуть, що робитимуть після захоплення влади - це недоумки, чи ворожі агенти?..

Немає відповіді у цих псевдоальтернативах.

Немає виходу в існуючих трендах. Не-ма-є.

Єдиний вихід - "критична" маса "прозрівших", яка розштурхає "критичну" масу "інертних". Інакше: має відбутися поєднання "зрячої сили" української еліти зі "сліпою силою" народу.

Для цього існують три передумови:

1. Вцілілі залишкти еліти мають відмовитись від "вождизму" та породити мережеву взаємодію в багатолідерному середовищі заради порятунку країни й себе рідних.

Це не стосується дегенератів, яких народ вважає елітою, бо спостерігає в зомбоящику, і запроданців у вишиванках, котрі відпрацьовують свої тридцять срібняків.

2. Апостоли Просвіти мають піти "в народ". Підняти дупи з канап і йти до людей. Особливо ліниві Апостоли можуть хоча би скористатися фейсбуком і розповсюджувати не фейки та висери "портнікових", а ділитися власною думкою.

Якщо ж її нема - то вже не Апостол, не творець нових сенсів, а інфо-споживач або ретранслятор. Чому власною, а не просто перепостити щось мудре - енергія з'являється лише тоді, коли інформація усвідомлюється й пропускається через ваше Я.

3. Прості, обдурені й обікрадені люди, мають найперше вимкнути "зомбоящик", повернути собі втрачений здоровий глузд і прислухатися до свого серця - інакше зерна від полови не відділити…

Натомість, еліти понастворювали "парасольки" власних концепцій і закликають усіх під свою "найкращу". Апостоли чекають "вождя" і "одкровення" - шукають в сраці меду, а народ кінцево звар'ював від токсинів інформаційного лайна, котрим йому забили голову.

Тому й перестав писати про політику в персоналіях - це немає сенсу. Зрештою, те, про що пишу - це не зовсім політика. А те, що у нас називають політикою, - це просто шоу дегенератів для лохів.

Мені смішно, коли журналісти величають то політологом, то експертом, то аналітиком, а в останньому ефірі доріс до цілого соціолога - ЗМІ не терплять "неформат", тому намагаються якось класифікувати й втиснути у звичні рамки.

А я просто ділюся думками, керуючись принципом графа Толстого: можеш не писати - не пиши.

Коли вже не можу - тоді й пишу, а коли запрошують щось сказати - кажу. Хоча часом варто й промовчати…

Юрій Ситник

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація