ЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СУЧАСНІЙ ВІЙНІ З МОСКАЛЯМИ...

булгаков"У 1917-21 роках поряд з військами УНР та Директорії проти російських більшовиків також воювали і так звані “білі”. Але попри те, що вони певний час й за певних обставин вважалися нашими союзинками, воювали вони НЕ за Україну. Українство, українську мову, нашу державну самостійність вони не сприймали, а подекуди відверто зневажали і ненавиділи. Так, вони боролися з “червоними”, але воювали вони лише за іншу версію російської імперії. Вони хотіли відновлення старої Росії, а не побудови нової, якої прагнув Ленін і Ко…"

Мені тут останнім часом дехто бува закидає, мовляв, я “ділю людей за мовною ознакою” на “справжніх” українців й “несправжніх”.

Та натомість я ділю людей не так за ознакою мови, як за ознакою їхнього СТАВЛЕННЯ до мови.

Річ у тім, що справжній українець (навіть якщо він народився у мовно зросійщеній родині й сам в житті послуговується переважно російською) ніколи не опиратиметься ре-українізації України, адже свідомий українець розуміє цінність української мови та важливість позбуття постколоніального спадку, серед іншого й у мовній царині. Його не треба в цьому переконувати.

Натомість антиукраїнця (як би він сам себе не позиціонував) легко визначити по тій істериці, саботажу, несприйняттю та відторгненню, що їх викликає у нього сама українська мова та/або будь-яка спроба покращити її становище, підвищити статус, розширити ареал її вжитку тощо.

При цьому мені геть байдуже, що саме є причиною, яка спонукає його не лише триматися за власне “узкоязичіє” (зрештою, це його особисте право і вибір), але ще й АКТИВНО ОПИРАТИСЯ бажанню інших людей позбутися надмірного засилля цієї мови у нашому житті. Чи то він занадто гарно засвоїв ті комплекси національної меншовартості, які окупант століттями штучно прищеплював українцям. Чи він сам є окупантом або свідомим їхнім нащадком. Чи йому просто ліньки змінювати свої звички. Чи він і справді відверто й послідовно ненавидить все українське… Причин може бути багато, але результат один: його активний опір знеросійщенню України.

І разом з тим мені однаково, чи ненавидить той антиукраїнець путіна, чи “скакав” він з нами на Майдані, і навіть чи встиг він вже побувати в АТО, чи лише збирається.

У 1917-21 роках поряд з військами УНР та Директорії проти російських більшовиків також воювали і так звані “білі”. Але попри те, що вони певний час й за певних обставин вважалися нашими союзинками, воювали вони НЕ за Україну. Українство, українську мову, нашу державну самостійність вони не сприймали, а подекуди відверто зневажали і ненавиділи. Так, вони боролися з “червоними”, але воювали вони лише за іншу версію російської імперії. Вони хотіли відновлення старої Росії, а не побудови нової, якої прагнув Ленін і Ко…

Отже, справжнім критерієм, який визначає хто перед нами — українець чи ментальний росіянин (незалежно від етнічного походження) є лише те чи бачить він Україну справді українською, чи просто ліберальнішою та вільнішою версією Росії (“Росія-2”), з усіма її культурними та іншими атрибутами, де мова відіграє провідну роль.

Жоден справжній українець (навіть якщо він є ТИМЧАСОВО російськомовним) не приходить в мої пости на мовні теми срати в коментах своїм обуренням, “батхертом” та цінним “мнєнієм”. Справжній українець більше переймається тим, щоб навіть якщо не він сам, то хоча б його діти не просто пасивно володіли, але й активно застосовували українською у щоденному спілкуванні. А отже він не опиратиметься, а навпаки — вітатиме будь-які ініціативи, спрямовані на знеросійщення України, ре-українізацію наших земель, розвиток та просування української мови в усіх сферах життя.

Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Додаткова інформація